Крізь плин століть, розвихрених і кволих,
Що знали війни й рабства біль гіркий,
Коли топталась мова наша й воля,
Під прапором чужим жили віки.
Хіба це не трагедія народу,
Що знав наругу і кайданок біль,
Вільнолюбиву маючи породу,
Згубив синів найкращих в боротьбі?
Страждає ще й сьогодні наша мова,
Колись розтоптана й похована без свіч.
Вона для єдності й життя свята основа
Й для волі також особлива річ.
Народе український, досить рабства,
Залиш потомкам жовто-синій стяг,
Закінчуй по світах свої митарства,
Й Москва впаде, як у війну Рейхстаг!
20.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Ганна Верес