Я восени сфотографую
усе, що є на білім світі,
Я в ліс осінній помандрую, де вітер свище в верховітті,
Де листя крутиться й літає, де ще зелене де-не-де,
Горіхи білка тут збирає, їжак гриба собі бере.
Сфотографую я калину, що похилилась над водою
І раннішню тонку стеблину, що омивається росою.
Осінній ліс, немов би казка, і як природу не любити,
Співає ще самотня пташка, неначе вміє говорити.
І осінь з фарбами своїми, по лісу втомлено мандрує,
У неї ще багато справ, ані хвилини не марнує.
Красива осінь золота, блукає в цім шаленім світі,
Безповоротно мчить життя, а ми фотографуєм миті.
© Марина Свірнюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Марина Свірнюк