Стелила постіль.
Будильник тято
Дзвонів, що гості,
Волав, що свято.
Здавалось, грудень
За нею стежив.
Здіймались груди,
Душа - за межі.
Усе горіло
В руках завзятих
І так хотіло-
ся танцювати...
Та обдурили
Вдову красиву.
Ішла без сили,
Відняло силу
Гірке минуле,
Сліпе майбутнє,
Навік заснуло б
Життя безпутнє.
Та лиш смеркання
Зайшло у гості,
Німим риданням
Вдова на постіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Мацикур Володимир