Я тебе відпускаю...Кохаю!
Як же серце від болю щемить...
Кожну зустріч в душі зберігаю,
В грудях згадка про тебе теплить.
Якась дивна випроба на міцність,
Що, як осінь й весна, й навпаки.
Щось лепече нечутно безгрішність,
Вітром гнані гуляють піски.
Та крізь пальці стікають роками,
А пожива, як казка, стара.
Лиш примари надій вітряками
Й до землі припадає душа.
Б’є поклони до істини й віри,
Догма вперто мурує стовпи.
Ніжно пальці торкаються ліри,
В струннім співі вчувається - ми.
18.10.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Валентина Ланевич