Чом мені так тяжко зараз?
Душа! Поговори зі мною!
"Полегшає тобі за раз?
Потрібна тобі для спокою?
Чом твій лемент: «Душа! Душа!»
То чому ти забув про Духа?
Ниє серце? І голова?
Невже закриті зір і вуха?"
Вибачте! То це не боязнь!
Це відчай від Одинокості!
Так. Визнаю: зайшов за грань
І здався на милість Гористі.
"Людина завжди одиноко
Живе серед собі подібних,
Та Всесвіт в ній бринить стоока,
Дух береже від вчинків хибних."
Дякую! Поговорили.
Оговтався. Полегшало.
Попереду потрібні сили,
Щоб вдача моя не вгасала.
03.01.2020
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Левчишин Віктор