Біля мого невинного сну
Тихі води та кручі,
Вперше Дніпр натомився й заснув
За віки балакучі,
Войовничі, зрадливі, сумні,
Благодатні і Божі,
Й прокидатись не хоче у сні,
А, можливо, не може.
Солов’ї залишились одні,
Хто їх слухає нині?
Сплять пороги на древньому дні,
Мов коралі у скрині.
Біля мого невинного сну
Срібні верби плакучі.
Обрій лезом життя полоснув
І зламався на кручі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Мацикур Володимир