Розгулявся по воді
Срібнолиций місяць
Де русалки молоді
Сни з туману місять.
Де з нічної висоти
Впала втома днини,
Аж мости, як ті коти,
Повгинали спини
Де у сутінках доби
Зріють світлі сили,
А філософи дуби
Вітру наловили.
Де зухвалі окунці
Вчать напам'ять волю,
Й на листку, як на руці,
Креслить промінь долю.
Де нікого не пече
Ні одна потреба.
Де опертись на плече
Можна навіть неба.
Хай сновидою між трав
Бродить змій казковий,
Бог цю ніч намалював
З власної любови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Мацикур Володимир