Щоб відчути серцем материнський біль,
Кожен хай візьме собі маленьку частку,
Тихих стогонів, страждань…Як би ж хтось міг,
Обійти в житті свою смертельну пастку.
Біль душі цей розділити на нас всіх…
Може ніч одну ти спала б мирно-тихо,
Бог один лиш знає чий насправді гріх,
Ця війна важка, безладдя і це лихо.
Розділити би твій сум на друзів всіх,
Чиє серце б`ється в такт зі серцем мами,
Аби разом вже, від нині та й навік,
Сина згадувати добрими словами.
Розділити би журбу на всіх людей,
Чиї діти й внуки в хаті, слава Богу…
Сльози батьківські з проплаканих ночей,
По гіркій сльозинці, кожному, додому.
Розділити би це горе на всіх нас,
Аби цінності життя пізнати врешті,
І побачити реальність без прикрас,
Не втрачаючи достоїнства і честі.
Аби приклад брати з юних тих дітей,
Віддали які життя за нашу волю…
Ти поплач матусю, з часом біль мине,
Тільки сильним, Бог дає важку цю долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Ярослав Ланьо