[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SjeBo4n6OI8[/youtube]
Вітерець схопив зернинку,
Довго кудись ніс.
Зупинився на хвилинку,
Бачить - навкруг ліс.
Озирнувся, подивився,
Сонця тут нема.
Ніби трошки зажурився,
Непроглядна тьма.
Ні! Не кине тут зернинку,
Як їй прорости?
Враз побачив він хмаринку -
Символ чистоти.
От морока з цим зерням,
Хоч води доволі,
Лиш подумай, собі втям:
Краще кинуть в полі.
Там і простір, і рілля,
Пухка, як перинка.
Безмір поля дозволя,
Посадить зернинку.
Із зернинки - колосок,
Там зернят багато.
Смачний вийде пиріжок,
Це для вас, малята...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Н-А-Д-І-Я