Не знаєш…

Не  знаєш,  де  вона
остання  мить.
З  ким  більше  ніколи  не  побачишся,
куди  більше  ніколи  не  вернешся.
Не  знаєш  той  останній  раз,
виставляєш  Життя,  як  на  показ.
Кожна  секунда  відлітає  в  небуття,
як  сніжинка  тане  вдалині.
Життя  тим  і  цінне,  поки  триває
плутає  свої  сторінки.
Багатством  Душі  хочу  поділитися.
Радістю  дихати,  бачити  і  чути.
Не  нити,  не  сподіватися  марно,
і  буде  все  у  нас  прекрасно.
Багатство  грошима  не  полічіти,
воно  з  іншого  виміру,
у  сердечному  місці-растошуванні.
Сподіваюся  все  більше  на  Ангела-Хранителя,
свого  Покровителя.
Він  знає  мій  перший    вдих  і  крок,
тільки  Він  -  мій  Життєвий  охоронець.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2020
автор: Svitlana_Belyakova