на сонці, в тіні, і всіма
блукаючи кутками цього лабіринту, –
йдучи слідом, що ти лишаєш мимоволі,
буває, схаменуся: що я тут роблю?
хіба я диверсант? о ні, не думай.
мальовані качки на вашому пейзажі
мають вигляд щасливих, вгодованих господинь.
тим часом біда, мов яструб, ширяє над вами.
– о ні, я – не ворог! я не маю поганих намірів.
зі щонайглибшим жалем покірно вам пропоную
пояснення: як я втрутився в ваше життя.
ну, це було звичайною чемністю незнайомця:
перепрошую, дякую, чи не була б ваша ласка.
тепер ви, напевно, відчуваєте певне збентеження:
хто я та звідки, й що ховаю в своїх кишенях.
я просто збираю на пляжі гарні розбиті мушлі.
– ні, то не я розбив. я не роблю такого.
принаймні, один з мого кола є тепер в вашому колі:
на фабриці, в офісі, за барною стійкою, в школі.
наразі я вишуковую на покуту якусь можливість
взяти бика за роги – чи роги за бика.
довічна історія має такі сторінки,
що їх потрібно вирвати – чи залити кров'ю.
чи святкувати її, як ісус, що в храмовій люті
виганяв перекупників, міняйлів та христопродавців?
ні, я не хочу. це – надмірна жорстокість.
не будь терористкою, не вимагай такого
saboteur, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2020
автор: Bohuta_Julian