[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3I6GDA4e06c[/youtube]
Чом зло цвіте, як бур"яни,
Не знає спину, непогоди?
Ненависть й зло, як табуни,
Чи є для цього перешкоди?
Десь підкрадеться ненароком,
Ужалить боляче до сліз.
Собі піде спокійним кроком,
Таку властивість має злість.
Не витягнуть жало із серця,
І ти вже в розпачі: як жить?
І до душі вже сум крадеться,
Ну як оце все зупинить?
Який знайти хороший спосіб,
Як відповісти на це зло?
І тут у сум впадаєш зовсім,
І раптом - може повезло?
Знайдеш слова в своїй скарбничці,
Такі, щоб ворог занімів.
Найкращі, чисті, як водичка,
Щоб більше злитись не посмів.
Ви не повірите - всміхнеться,
Такого кроку не чекав.
Те, що почув, так й відгукнеться.
Цей вчинок злість чомусь злякав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Н-А-Д-І-Я