Ну, що хохли? Отямились? Чи далі,
Всім курям насміх, і на зло собі,
По колу йдемо, а не по спіралі,
Веземо слуг на власному горбі?
Вони вже зручно всілися на шиї,
Керують нами, вказуючи шлях,
Навішали локшину і помиї
До мрії знову йдемо по граблях.
Я злюсь на них і водночас жалію,
Немов малеча, здатні на дурню!
Їм впиханули блазня, як месію,
І не одну ще втюхають фігню!*
Брехня липка, під себе підминає,
Хто їй повірив – ворогом стає.
Гіркою правда, незручна буває,
Тому брехні так часто програє.
Наш ворог дуже підлий і підступний,
Сум’яття сіє в наших головах
Щоб власний розум був нам недоступний,
Щоб розпач був, жила зневіра, страх.
Коли ж будемо врешті розрізняти
Хто наші друзі, а хто вороги,
Колону п’яту виженемо з хати
І винищимо нечисть до ноги?
Та вкотре дурнів водять манівцями,
Колона п’ята підняла хвоста!
Коли ж нарешті прийдемо до тями.
Вернемо Крим і спалимо моста?
12. 10. 2020 р.
* Фігня (херня) – тут неможливо підібрати нормальні і правильні слова, адже більшість населення завдяки телевізору все одно проголосує за ці антиукраїнські партії – ОПзЖ, «За майбутнє», «Наш край», «Слуга народу», «Перемога Пальчевського» і т.п.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Мирослав Вересюк