“Мам, я тримала в руках
Довге бабине літо!..”
Грушами жовтень пропах
І медом з останніх квітів..
“Мамо, веселка, поглянь!”
Вмилася і сміється.
Серед усіх вихвалянь,
Веселка – найближча серцю.
Сядемо попід вікном –
Ручки малі у більших –
Я буду твоїм добром,
Ти будь моїм тихим віршем.
Ловитиму на льоту
Сльози, печалі, болі!
А хочеш тобі сплету
Із літа тепленьку долю?..
Чайник постав, вже несу
Печиво і варення.
Жовтень згортає красу
Й любов розсипа по жменях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Юлія Мальована