Обірвалося вмить, щось сьогодні в мені,
Душу вилити небу з`явилось бажання,
Не було щасливіших за нас на землі,
І ніхто, ще не мав ось такого кохання.
Я ніколи тебе ні про що не просив,
Кредо наших відносин – щирість дій і бажань,
Не прихильник, ти ж знаєш, сльозливих я слів,
Але нині благаю, біля мене ти стань.
Зазирни в мої очі сяйвом зеленим,
Обійми плечі ніжно, так, як вмієш лиш ти,
До нестерпності здатний бути я впертим
І за це, в першу чергу, моя люба прости.
За не святість мою, у цей день, ти пробач,
Хай пролиті не всі пам`ятаю вже сльози,
Та я вірив тобі, у часи всіх невдач,
Бо лиш ти в моїм серці пануєш і досі.
Я ніколи тебе ні про що не просив,
А сьогодні прошу, бути завжди зі мною,
Хай ніякі чужі нам уже голоси,
Не добавлять в житті, а ні суму ні болю.
Просто жити у щасті - наше бажання,
Вічні числа і дати, то формальність одна,
Як колись, прошепочу тихо признання:
Найзвабливіша й досі, ти принцеса моя.
Нехай спогади в серці знов всі оживуть,
Бо, якщо тебе ранив обпеченим словом,
І отрутою митті були, немов ртуть,
Не хотів, я клянуся тобі перед Богом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Ярослав Ланьо