[b]Скорішого одужання, ДРУЖЕ![/b]
Він пив землі Чернігівської соки,
Адже його коріння звідтіля,
Та сином став Полтавщини цей сокіл,
Й Лубенська стала рідною земля.
Він той, для кого ненька – Україна,
Як і Марія – матінка свята,
Як неповторна пісня солов’їна,
Що над Сулою в зоредаль зліта.
Він той, для кого слово українське
Звучить, як особливий камертон,
Що стало його піснею і військом.
Поезія - його найвищий трон!
Він той, для кого істина важлива,
І з музою, і з друзями – на «ти»,
І саме тим він гордий і щасливий,
Що вміє дружби будувать мости.
Горить його душа, та не згорає:
У полум’ї тім – Симоненка слід.
Став солов’єм Лубенського він краю,
Поезія його чарує світ!
8.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Ганна Верес