Тремтить волога мжичка. Ледь світає.
Світлішає окрайцями тепла.
А листя облітає, облітає.
Ти , осене, ще є,чи вже була?
В людських лісах, куди не глянеш, всюди,
Плітки, обмовки, бруду постоли,
Аж хочеться спитати : «Добрі люди,
Де ви добра такого набули,
В яких місцях?» А листя облітає,
На клин шляхетний – всівся небокрай,
Махну рукою - він крильми махає:
Все буде добре. До весни. Бувай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Стяг