Сухе, порожнє життя
Прийшло до мене, стоїть…
Та не зажадай вороття
Ні на мить!
Нічого я не зрозумів
У науці підлещення, та
Вже заводить чудовий спів
Німота.
Я залишився сам на сам
Із собою - буває так.
Усередині мене, там –
Дивак.
Але весь колір білих скель
З білим небом у вишині,
Всю холодну їх акварель –
Мені!..
01.02.97
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Антон Ступка