А душа, що та пташка, тріпоче,
Хоч безкрила та прагне небес.
Увібратись в тепло твоє хоче
І не треба для цього словес.
Що слова, коли серце шалено
Так у грудях само стукотить.
І, хай сонце на захід червлене,
Сльоза щастя на вії бринить.
І до тебе коханням говорить,
Для любові не треба слова.
Поцілунок єство упокорить,
Піде кругом нараз голова.
І торкнеться плеча у довірі,
Те для двох неоціненний скарб.
Те, як чистий листок на пюпітрі,
Ноти вписуєш в ньому ти сам.
10.10.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2020
автор: Валентина Ланевич