Огля́нулась і здивувалась,
Що він та́кож огляну́всь,
Ця мить зненацька дарувала
Магічний дотик наших душ...
І що б це могло означати,
Не знаю, а чи знає він?
Не думала я озиратись,
Щось дивовижне сталось втім...
Попри добропоряднiсть сталу,
Здорові глузди всі попри,
Не розумом я поверталась,
Душею, що рока́ми спить...
І кожен з наc пішов, не схибив,
Попрямував шляхо́м своїм,
Були й залишимось чужими,
Лише усміхнені в душі...
[i]10.10.20[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2020
автор: Галя Костенко