[i]« Я завтра уйду опять
в туманную даль... »[/i]
Приспів
У тумані минулого – зали,
і вокзали, і станцій вогні...
є і гавань, де щастя чекали...
а воно опинилось на дні.
Ми його відкладаємо й досі
як на рейді чужі кораблі
не готові до рейсу матроси
у круїзи навколо Землі.
Ця іронія із гіркотою
помагає за шумом прибою
уявити на острові рай,
де під пальмою доля ночує,
на банани очікує всує,
а ковтає лише молочай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2020
автор: I.Teрен