[b]ЗАНЕПАД[/b]
Війна людей з Землею наче витвір
До іскри спалу в пеклі, в марноті.
Самовбиття землян – лише епітет
До величі в тваринній простоті.
Пошук оман богоподібних літер
З абетки світла в млосній злидоті
І мрій про вічне. Але й Бог витер
Давно свої нотатки... В крихкоті
Тліє буття у попелу. Люцифер
Помер у розумі. А здох – у німоті.
У скарбі сенсу чаклування цифер
Шляху скорбот. У вдаванім житті.
Уявність. Сенс давно дух випер
Із сущого. А скріпи – не святі…
Душа, розхристана мов вітер,
Шука́, як блуд, притулку в самоті…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 жовтня 2020 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2020
автор: Гай-Нижник Павло