Я знаю, завтра у мене знову свято.
Ні у кого немає стільки святкових днів.
Моє свято – стояти... Тебе чекати.
Це важливіше буденності слів, буденності снів.
Я вийду на вулицю. Я вдивлятимусь далеко – далеко.
Я знаю, звідки йтимеш ти.
Я вивчив на цій вулиці кожен кущ, берізку, смереку.
Я б без зустрічі звідси не зміг нікуди піти …
Що ж робить вітер з твоїм волоссям?
А він дивак радіє тому, що і ти.
Мені на мить чомусь здалося:
Йому образливо. Вона не помічає його ходи …
Десь у вікні не замовкатиме рояль.
Ти зачіпатимеш мене плащем, зробленим з листя.
Десь дощем пробігатиме радість і може трішки печаль.
І раптом: я Осінь. А ти хто? Назвися ….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2020
автор: Дружня рука