Шлях ЗЕбіла

                   
Я  з  машини  ;За  ЗЕ;  наліпку  зірвав
Сподівання  всі  згоріли  як  сірник
Я  й  раніше  ні  буя  в  житті  не  мав-
Та  в  такім  лайні  ще  жити  я  не  звик

Рот  відкривши  я  дивився  серіал
Я  ж  повірив  отим  слуґам  як  собі,
І  стікає  тепер  з  вух  зелений  кал,
І  щемить  душа  довірлива  в  журбі...

Ти  ж  для  мене  був  величний  наче  Бог,  
Я  ж  молився  на  красівий  твій  партрєт,  
Ти  ж  пацанчик  із  народу,  ;тот  што  смоґ;-
Але  ж  де  тепер  твій  дівся  лісапєт?!-

Ти  ж  казав  що  продаси  ті  літаки,  
Ну  а  дачі-  так  ті  дітям  віддаси,  
Тільки  ж  вийшло  усе  якось  навпаки-  
Ти  ж  з  наріду  зняв  останні  вже  труси.

Я  розкаявся,  тепер  я  атеїст!
І  не  вірю  я  в  красіві  більш  слова
Будь  ти  проклятий,  кошерний  гуморист,
Мука  хай  твоя  до  скону  аж  трива!

Та  й  не  був  же  ти  ніколи  із  низів
І  не  слуґ  народа  бачу-  швидше  срак,  
Розумнішим  став  я  в  тисячу  разів!....
.................
Медведчук  же  он  говорить  гарно  як....
                                   08.10.20.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2020
автор: кацахол