Занурився в осінню прохолоду
Дубовий листопад тисячоліть.
Люблю я шат багряних вроду
Й твоїх очей незайманий зеніт.
Блукаю вулицями, п'ю каву з автоматів,
Полохаю на площах голубів.
Вишукую нові сузір'я золотих дукатів,
Але душею десь тиняюся в тобі.
Бунтують айстри фарбами в тумані,
Калейдоскопом листя тріпотить.
У осені завжди розмиті грані,
Мені б з тобою тихо шепотіть.
З дощем мовчатиму про вічне,
А з вітром відпущу пусте.
У осені є щось незвідано магічне,
В тобі є щось незвідано близьке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2020
автор: Sweet bitterness