Летять літа туди, де вічна тиша,
І стежка туди в кожного своя,
Та поки груди вільно іще дишуть,
Земля свої одвічні кола пише,
Дорогу в вічність доля простеля.
Летять літа у непокірний всесвіт,
Мережку залишаючи свою,
На ній – мільйони дій і фотосесій,
Свій рай також у кожного й освенцім.
Й я на порозі вічності стою.
6.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Ганна Верес