Життя моє,
пророк зозуля –
Що накувала ти мені?
В вухах твоє "Ку-ку" дзвенить,
Весною й літом в караулі
Чатуєш,
знаєш й пророкуєш,
Хто позивач – не мудрий грач,
Цей в чорній мантії циркач?
Рожевий ранок тріумфує...
У позолоті
день цей я́сний
Дарує прохолоду нам,
Шле дзвін в серця далекий храм...
Скидає лист і плаче ясень...
Ці витівки осінні Музи –
Перебиранням струн душі,
Її почути поспіши,
Бо з нею вже є давні друзі...
Життя земне
комусь є крила,
Другому мука протиріч,
А третьому розваги спіч –
Такі ми є, о Боже милий.
Ця осінь –
Діва золота
В сердешних і душевних росах,
Життєпис в небесах, волоссям
Й зозуль пророчих нам літах...
07.10.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Променистий менестрель