Небо сіріє, запитання лунають..
Навіщо це все між нами сталось..
Просто друзями, ми дальше остались...
На мить ти задумаєшся, але вже за пізно...
Тепер ми ніхто, тільки просто прохожі,
Можливо на мить, на секундочку схожі..
Хто винен у тому? Та хто ж відповість!!
Людина всього лиш у світі цім гість.
Вона мов пилинка, така незбагнена
Її розбиває жорстокість буденна.
Тепер ми ніхто, лише просто прохожі
По різних містах, п’ємо дні непогожі.
Хто винен у тому? Та хто ж відповість!!!
І хто ж донесе хоч одну добру вість?
Безглуздо коли ми втрачаємо час,
А він безпощадно знущається з нас..
Для чого життя нам дали небеса?
Так вабить, бездонна їх сині краса.
Та ми лиш прохожі, прийшли і підемо,
Питання лиш тільки чи сенс віднайдемо...
На мить ти задумаєшся, але вже за пізно...
Тепер ми ніхто, тільки просто прохожі,
Можливо на мить, на секундочку схожі..
Хто винен у тому? Та хто ж відповість!!
Людина всього лиш у світі цім гість.
Вона мов пилинка, така незбагнена
Її розбиває жорстокість буденна.
Тепер ми ніхто, лише просто прохожі
По різних містах, п’ємо дні непогожі.
Хто винен у тому? Та хто ж відповість!!!
І хто ж донесе хоч одну добру вість?
Безглуздо коли ми втрачаємо час,
А він безпощадно знущається з нас..
Для чого життя нам дали небеса?
Так вабить, бездонна їх сині краса.
Та ми лиш прохожі, прийшли і підемо,
Питання лиш тільки чи сенс віднайдемо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: DM.Kovalchuk