Восінніх барвах гасне жовтень,
Голубить доторком прощальним.
На оксамит спадає перстень
Й згасає відблиском прощальним.
Пора чаруючих рапсодій
Сумні виписує акорди,
І в звуках осені мелодій
Завмерли древні клавікорди.
В осінній тиші в'яне жовтень,
Печаль на клени розсипає,
І в золотаво - жовту сутінь
Мовчазно й швидко поринає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Світлана Воскресенська