Краплини калини іскряться в міжлисті,
Немов «голубиної крові» карати.
Ця осінь багата, в квітчастім батисті…
Однак ще не хоче опаллю гортати.
Вітрильники хмарищ продовжують дрейфи.
Невже спішите журавлям навздогінці?
Шпачині вгорі серпантиняться шлейфи
Й зникають, торкнувшись обрію вінця.
Осіння красивість— засмутку роздолля.
Здається, що він поміж нас споконвічно.
Завіса опуститься. Сплинуть гастролі…
Ніщо не триває у Всесвіті вічно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Valentyna_S