Насправді все розсипається,
тільки повільно і тихо.
Просто живи собі й дихай,
поки ще тіло тримається
Мовчки дивуйся на зорі,
як їх щодня підшивають?
Як ті клубки не здувають
вітру зітхання прозорі?
Безмовно дивись на піони-
бульки-бутони до сонця,
і заглядай крізь віконця
в калюжні розкішні фасони
Тихенько сиди собі й слухай,
як всі сміються й радіють,
і усміхайся - ясніють!
Діляться словом і духом
Врешті злетять окуляри,
оправа злетить вікова,
і вже не потрібні слова
й лежать непотрібні футляри
Насправді [i][b]Він[/b][/i] сліпне, повір!
Кілька діоптрій щезає -
а світ увесь розмиває,
поки у [i][b]Нього[/b][/i] падає зір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2020
автор: 3^4