До осені вже просяться літа,
Але ж душа туди іще не хоче:
Щораз вона у літо поверта,
І не тому, що гірше бачать очі,
А все тому, що загадка-душа
Ніколи не пов’язана із віком,
І хоч людина жити поспіша –
Саме душа для неї – ліпші ліки.
Отож не дозволяй старіти їй,
Якщо ти хочеш повноцінно жити:
Стрічати весни, чути солов’їв
І слухати, про що шепоче жито.
4.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Ганна Верес