Ця жінка і осінь - замріяно падають зорі,
У серці краси промениться палітра думок,
Ця жінка і осінь - відтінки життя так, прозорі,
Магічність душі - в них, ще літом, залишений крок.
Ця жінка і осінь - обійми солодкого хмелю,
У серці, палітрою злив, так ще гріє вогонь,
Ця жінка і осінь - заплетена жменя кужелю,
В ній, відліком літ, сивина доторкатиме скронь.
Хіба це роки? Це жіноча краса й пишна осінь,
Їм впаде до ніг божевілля розхристаних гроз,
Зустріне весною, зомліла веселкою, просинь...
Ця жінка і осінь - думки недописаних проз...
(С) Леся Утриско Воробець
З Олександра Бонал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Леся Утриско