Зовні до величних гір всі хмари купчасті подібні.
Вкриті , мов снігом - красується це природи творіння.
Зовсім сиве, притишене, осіннє, а срібло дрібне.
В літі бабинім свої тривоги і своє прозріння.
З середини - хмари схожі на сірий похмурий туман.
Та якими б не були, це одна і та ж речовина.
Випливе сонце на них дивуватись і це не обман...
Бачим дива, які дарує землі кожна хмарина.
Незалежно від того, це чарівні краплини води.
Ніби уперше вони нас кличуть до радісних звершень.
Наша свідомість - мозку головного продукт від біди.
Відчиняються двері і вікна... Погода, мов верша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Маг Грінчук