(свідомості)
Знов не вилітай, прошу, лишись у скронях,
тихо почекай під скрегіт серця,
дай перенести тобі в цупких долонях
промінь, що зігріє й посміхнеться
Зачекай хоч раз, дозволь запам'ятати,
внести в зціджені аксони спогад
І в глухих кутах відлуння прописати,
зберегти в щільних контактах погляд
Зішкреби хоробрість з проржавілих латів,
взагалі спецодяг недоречний,
це ж свої війська, куди тобі тікати?
Твій колишній захист від нашестя
Забери, чи радше вирви нейробласти,
що щоночі креслять плани втечі,
це ж не поле битви, не військовий кластер,
ми серед колосся, світ по плечі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2020
автор: 3^4