Ванільна свіжість.
Тиша - нічия.
Зеленоока статуя із глини.
…маленький принц згадав її ім’я.
Він сумував,
що десь її покинув.
Повір на слово.
Не дивись униз.
Вітрам земним довір своє волосся.
…за тим у травах скиглив дикий лис,
що мало статись,
та… не відбулОся.
Лише слова...
бо, врешті, хоч-не-хоч,
підвладні сонцю карамельні сливи.
…і барабанить монотонно дощ
на честь всіх тих,
кого ми приручили
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2020
автор: гостя