Я люблю дивитись уночі на фото,
Я люблю радіти щастю із тобою,
Моя душа складає про кохання ноти,
Серце пише казку,де героїв двоє.
Я знаю ти даруєш мені зорі,
Від них сіяють блиском мої очі,
Рука за руку, розтає в просто́рі,
Відпускати зовсім я її не хочу.
Я вірю ми з тобою не на мить,
Надія так шепоче, що назавжди,
Любові справжній віти не зломить,
Таку сприймати хоче тіло правду.
Я можу стерти із думок слова всі,
Але одна не зможу , залишу ,
Нехай пройде весь проміжок у часі,
" Кохання" там навіки запишу.
Я слухала багато кажуть люди,
Де любов ця? Вже її нема!
Я вірю ,вона є і не забуду,
Забуте почуття то темна тьма.
Я знаю почуття дарує крила,
Не слухайте,я тихо прошепчу -
В мені багато сонця народило,
Коли йому промовила - Люблю !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Вікторія Павлюк