Стоїть моя бабуся край воріт
І з нетерпінням так мене чекає,
Вже сонечко закінчує політ,
Та лиш мене немає все й немає.
Волосся сиве й стомлені думки;
Стоїть бабуся знову край дороги;
Пливуть додому люди, мов струмки,
Самотні лиш бабусині пороги.
Пахучий хліб і скошена трава;
Моя бабуся важко позіхає;
У спогадах заплутались слова
І сонце ген за обрій вже сідає.
Сумна усмішка і пахучий цвіт;
І вкотре вже на вулиці смеркає;
Стоїть моя бабуся край воріт
Щодня мене, старенька, виглядає.
2 жовтня 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Ruslantsio