[b]ЦІННІСТЬ[/b]
Наступного, можливо, разу вже не стане.
Ніколи. Ні на погляд, ні на ледве мить.
І віч-на-віч чи ще колись вустами
Сплести́ся в візерунок пощастить
Заквітчано в розмаї нам й весня́не
Світання стрітення чи повз не пролетить?
Хто знає це? Лиш провидіння п’яне,
Що грає долями й промовисто мовчить
В час гласу присуду. Німими голосами.
Туга в’яне і в марноті́ розп’ята шепотить
Про плинність доль і майбуття незнане,
Що вічне над життям все ж простримить
Й цілунок його згасне в згадку про кохане.
Ми зачакловані приречено. Рок вчить
Про дар щоразу враз єднатися серцями
І дотик рук хай кожен ніжністю щемить,
І обійматися, мов вперше та востаннє,
Й нехай весь світ у щасті пломенить…
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]30 вересня 2020 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Гай-Нижник Павло