Коли чисті краплинки впадуть хором з неба ,
Не давайте мені парасольку,не треба ,
Хай теплий умиє моє дощик волосся,
А я слухаю тихо його в безголоссі.
Я не хочу за ним лиш дивитись в віконце,
І чекати ,коли землю висушить сонце.
По вулиці свіжій залюбки прогуляюсь,
З хмарою сивою теж привітаюсь.
Підніму очі вгору,небо сипле краплини ,
Вкриває в прозорі все вмить намистини.
Метелик сховає під квіточку крила,
А квіточка дощику сильно зраділа.
Не давайте мені парасольку,не хочу,
Нехай піді мною вода похлюпоче.
Я простягну догори свої руки,
Послухати ніжних крапельок стуки.
Я давно люблю дощ,слухати шуми ,
На серці спокійно,нема зовсім суму.
Вночі під його звуки легко заснути,
В цей про погане зовсім забути.
Небо не плаче ,воно лиш умиває,
Тих ,хто водиці так сильно бажає .
У лісі грибочок маленький щоб зріс,
І зеленів ,оживав знову ліс.
Не треба гнобити погану погоду,
Це ж наша чарівна,глибока природа .
Нехай пада дощ з неба,хай пада сніг,
Він є для нас,він для нас всіх .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Вікторія Павлюк