Сіла сутінь м*яка, мов куріпка,
мов несміливий дотик плечей.
Десь заграла схвильована скрипка,
Їй завторила віолончель.
Так тривожать ці звуки прозорі,
і дорога в безлюдні поля!
Кличуть землю покинути зорі,
закликає спочити земля.
Десь фіалка запахла кріпко,
наче подих небесних пустель.
З ніжним зойком замовкла скрипка,
заніміла
віолончель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Рясна Морва