Я знаю,що кожен хотів би спинити ,
Цей час ,що біжить і біжить уперед,
Щасливі секунди ще раз повторити,
Та кажуть не їсти солодкий нам мед.
Час така сила людьми нездоланна,
І не підкорена зроду ніким,
Чиста така і ще недоторканна,
І наше життя пливе поруч із ним.
Я знаю,що кожен хотів би любити ,
І тіло щоб довше було молоде.
Та часу так обмаль здається для "жити",
Нас постійно кудись в невідомість веде.
Час - йому не важливі всі справи ,
Ні плану у нього,ні правил для гри,
Він не обирає ліво чи право,
І не чекає якоїсь пори.
Такий дивний, чарівний і часом жорстокий,
Керує час нашим життям,
Сльози і радість з ним ходять під боком,
Та не треба йому каяття.
Час - він один ,він наш повелитель,
Що не каже а робить діла,
Таємного й тихого він сокровитель,
Куди б доріжка нас не вела .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Вікторія Павлюк