Ходити важче по асфальту,
Нахиленому під кутом;
Коли прицільно б’єш ногою -
Не опинитись за бортом.
А світло падає на нас,
Заходячи за дев’яностий градус.
І ти куди не подивись -
Далеке і близьке приносять тангенс.
Весь наш світогляд,
Переламаний десь тут;
Так, що під кутом,
Ми подивимось на кут.
Червоне видно лише десь згори,
А фіолетове доступне знизу;
Ми рідко бачим триста шістдесят,
Впадаючи у світоглядну кризу.
А зустріч двох кутів,
Завжди веде до боротьби:
Не зрушують із місць,
І думаєш: «А що, якби?».
Комусь несила розгорнути,
А іншим не достатньо гостроти.
Шукають свій комфортний градус,
І внутрішні, і зовнішні кути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Дмитро Заграй