Була тоді я ще мала,
Коли прийшла незвана осінь,
Вона стояла, мов німа,
А дивний сад покликав в гості.
Розкрилась хвіртка і скрипить,
Коли із вітром розмовляє,
Зі мною осінь в одну мить,
Уже у хованки блукає.
Торкнулась квіту - і нема,
Жовтіє листя, опадає,
Дерева лисі, от біда,
І зелень вся кудись зникає.
Пробрався холод у думки,
Туман сховав кудлатий промінь,
По щічкам вже біжать струмки,
Сороки крик зчинили, гомін.
Забрала осінь мої сни,
У хмарку сльози всі зібрала,
Від тоді йдуть дощі рясні,
Коли у сад мій заглядала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Galkka2