[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hawurqFeoqs[/youtube]
Осіннім ранком йду у поле,
Хай відпочине тут душа.
І то нічого, що все голе,
Лиш лист осінній прикраша.
Рілля вже має інший вигляд,
Вона не чорна - золота.
На все кидаю ніжний погляд,
В душі зникає пустота.
А край дороги - кущ калини,
Це осінь фарби додала,
І я у захваті хвилини,
На річку погляд відвела.
Щось жебонять маленькі хвильки,
Горить шипшина, як вогнем.
Мені не сумно тут, ніскільки,
І десь зникає душі щем.
Отут, в степу, я не самітня,
Зі мною вітер - поводир.
А осінь це - не спека літня,
Скажу, що осінь - мій кумир.
Тому віддамся їй всім серцем,
Змогла порадувать мене,
Хоч і буває часто з перцем,
Та все проходить й це мине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2020
автор: Н-А-Д-І-Я