Коли в осінню сонцесяйну пору
Я забреду у придеснянський ліс,
Обов’язково звірів стріну нори,
Гурт білоногих молодих беріз.
І вкотре замилуюсь дивокраєм:
Он дуб стоїть поважний, геть старий,
На гіллі в нього тиша спочиває.
Комар заснув під зморшками кори.
І тільки день навколо аж гарцює –
Танцює з літом бабиним в танку!
А мо’, то осінь так мене віншує,
Даруючи мережечку легку?!
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Ганна Верес