Така погожа осінь у дворі,
ще сонце зовсім має присмак літа,
ще зеленіють так прещиро віти,
аж червоніють круг календарі.
Бо гомонять про золоті декади,
бо обіцяють заморозків тан,
а тут пожовк хіба старий каштан,
і павутинкова фата зійшла над садом.
Не віриться, що це - останній сплеск
такого неналюбленого дива,
де юнь і сміх, де молодеча сила
вплестися мають в дощовий гротеск.
І миті ці зоставлені на спогад,
такий собі заключний тон-акорд,
коли стікає вересень за борт,
лишаючи тепла хмільного погляд.
21.09.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Леся Геник