Сьогодні зайшла ніч – натурниця Куїнджі.
Вона в мереживній напівпрозорій тканці.
На місячній доріжці в сяєві стоїть й жде,
Допоки сплине світ в зірчастій вишиванці.
Перкаль відцвілу літа горне у сувої.
Нових натче на той рік матінка природа.
А ночі личить чорне й татуа́жі хною –
Тож виглядає стильно, а тому і горда.
Гуляють тілом панни прохолода й дріжі,
Чому ж не пишуться портрети мастихіном?
Покваптеся, Михайли, Янусі, Луїджі,
Бо вже шукає обрій пасочок кармінний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Valentyna_S