І навіть для всіх заборонений,
накинь на лице забороло.
Як важко б тобі не було – не ний,
щоб душу ніщо не збороло.
У час непростий, насурмонений
скликай однодумців на сурму.
Безвихідь впаде – все одно не ний.
Наснага сильніша від суму.
Розгромлений, зранений, зронений,
усупереч ранам і бідам, –
вцілілий, живий? Слухай, бро, не ний.
Продовжуйся: з прадіда й діда.
Не стільки нужда, як вкорінений
задавнений острах нового.
Наказує голос вгорі: "Не ний!"
Ти – в пазусі Бога. Тож з Богом!
Несешся, неспинений, спінений.
Яка тобі треба ще воля?
Для волі два слова є іменем:
НЕ НИЙ – і не знатимеш горя.
© Сашко Обрій.
Світлина з річки Південний Буг - Олександр Ігнатьєв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Олександр Обрій