[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dAbn_puM70U[/youtube]
Ну ось і знову ми у казці,
Ну як живе там їжачок?
Він по знайомій ходить стежці,
Чимало має колючок.
Не думав він про цю пригоду-
Удача яблучко дала.
Не втратив він таку нагоду,
В осінній день його спасла.
В той час цей сад був колоьровим,
Пухнаста ковдра розцвіла.
До цього він ( їжачок) не був готовим,
Була надія так мала.
Поніс те яблучко в коморку,
Ні-ні, не буде смакувать.
Навіть ніякого доторку...
Хотіння треба вгамувать.
Ще довго ним він милувався,
Дививсь на нього залюбки,
Своїм терпінням дивувався,
Нехай позаздрять їжачки.
Свою хатинку укрив листям,
Хай буде тепло їм обом.
Один лиш вітер дуже злився,
Хотів у них вчинить погром,
Та де не взявся дрібний дощик,
І крила вітру намочив.
А їжачок згадав про плащик,
Що від дощу обох укрив...
---------------------------------
А що було далі?
До їжачка прийшли ось гості,
Солодко яблучко те пахло...
Далі ще буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Н-А-Д-І-Я